Головна | Ми на Фейсбуке | Мій профіль | Вихід
Експозиції музею професора Михайла Александрова
Ви знаходитесь в музеї, який присвячено колишньому ректору миколаївського кораблебудівного інституту доктору технічних наук, професору, академіку Академії інженерних наук України М.М.Александрову.
Експозиція музею розповідає про його життєвий та творчий шлях а також про вшанування його пам’яті. Тут зберігаються особисті речі, документи Михайло Миколайовича, наукові праці та інші матеріали.
Перший розділ експозиції музею розповідає про заснування Миколаєва у 1789 році як кораблебудівного міста, яке через декілька років після заснування стає центром чорноморського суднобудування, засновником міста і верфі був генерал-губернатор новоросійського краю генерал фельдмаршал Григорій Олександрович Потьомкін, а керував будівництво міста полковник Михайло Миколайович Фалеєв.
Першим кораблям побудованим у Миколаєві був фрегат Святий Миколай який мав 46 гармат і був спущений на воду 1790 році тобто вже через рік після заснування Миколаєва. З розвитком суднобудування, на початку XX століття виникла гостра потреба у спеціалістах для цієї галузі в Миколаєві в цей час крім адміралтейства починає працювати ще перший суднобудівний завод та Чорноморський механічний який у 1907 об’єднуються в перший у Миколаєві завод “Наваль”.
У 1902 році для підготовки кадрів для суднобудівних та механічних заводів відкривається середнє механіко-технічне училище яке в 1917 році реорганізується в політехнічне, а з 1920 року в індустріальній технікум, який мав статус ВУЗу, потім в технікум кораблебудування, машинобудівний інститут, а в 1930 році в Миколаївській кораблебудівний інститут.Ректором цього інституту і було призначено у середині 70-ч рр. Михайла Миколайовича Александрова. Михайло Миколайович народився 22 березня 1932 року в сім’ї вчителів. Його батьки – Микола Миколайович і Лідія Миколаївна. Навчався він дуже добре і після закінчення школи поступає в Ленінградський кораблебудівний інститут, який закінчив з відзнакою, про що говорить його диплом. В 1955-1957 рр. він працює в проектних організаціях Ленінграда і Києва, а в 1957 році стає аспірантом ЛКІ. У 1962 році він захищає дисертацію і отримує вчений ступінь кандидата технічних наук, працює викладачем, потім старшим викладачем інституту, заступником декана кораблебудівного факультету. В 1963 році він керує практикою студентів у Німеччині (НДР), у 1964-1965 рр. він на десятимісячному педагогічному стажуванні в Англії, а в 1969-70х рр. на стажуванні в США, в Мічиганському університеті. І в Англії, і у США він серйозно займається науковою роботою. В 1970 році його обирають членом товариства морської архітектури та морських інженерів у Нью-Йорку. Про це говорить диплом, який розміщено в експозиції.
Навчаючись в інституті, а також працюючи в Ленінграді та Києві Микола Миколайович активно займався спортом. Він займався боксом, фехтуванням та іншими видами спорту, але найбільше він займався академічним веслуванням, і досяг у цьому великих успіхів. Він був неодноразовим чемпіоном Ленінграда, призером багатьох змагань, за що отримав звання майстра спорту СРСР.
В липні 1975 Михайло Миколайовича було призначено ректором Миколаївського кораблебудівного інституту. Він вже був доктором технічних наук і мав вчене звання професора. На цій посаді він працював до останніх днів свого життя і дуже багато зробив для розвитку інституту, зміцнення його матеріальної бази удосконалення навчального процесу. При цьому було організовано студентський духовний оркестр, який брав участь в усіх заходах інституту. Це був єдиний духовий оркестр серед усіх навчальних закладів міста. В ньому брало участь 100 студентів. Михайло Миколайович був нагороджений медаллю Макаренко за дуже велику педагогічну роботу серед студентів інституту. А у вертикальній вітрині, фото ліворуч , зберігаються особисті речі та сувеніри професора Александрова: пальто, кепка, костюм та інші.
Велика увага в Миколаївському кораблебудівному інституті (МКІ) при ректорі Александрові приділялась спорту. Багато студентів були переможцями різних Всесоюзних та міжнародних змагань.
Яскравою сторінкою в історії інститутського спорту було перша серед спортивних яхт Радянського Союзу навколосвітнє плавання на яхті Ікар в 1987-1988рр. Будівництво яхти велося при активній підтримці ректора Александрова за проектом студентського конструкторського бюро під керівництвом старшого викладача Бориса Степановича Немирова, який потім став капітаном яхти.
В експозиції є фото, на яких зафіксовано момент проводжання яхти “Ікар” у навколосвітнє плавання та зустріч в Миколаївському яхт-клубі 31 липня 1988 року, карту цієї подорожі, модель яхти, книгу Б.С. Немірова “На “Ікаре” вокруг света”, подаровану Михайлу Миколайовичу.
Інша книга Б.С. Немірова уже розширена, подарована нашому музею. На стенді показана міжнародна наукова діяльність професора Александрова. Михайло Миколайович мав цілу низку винаходів з безпеки мореплавання.
В експозиції є свідоцтво на винахід Михайла Миколайовича у співавторстві з іншими вченими інституту якраз з цього питання (вони винайшли нову рятувальну шлюпку). Він часто виступав з науковими доповідями з безпеки мореплавання на міжнародних наукових симпозіумах та конгресах в Японії, США, Нідерландах, Італії, Греції, Швеції та в інших країнах, а також підтримував зв’язок з вищими навчальними закладами багатьох країн.
Михайло Миколайович був почесним членом національного американського географічного товариства. Він був членом експертної ради ВАК СРСР (вища атестаційна комісія), в 1991 році стає академіком академії інженерних наук України, а у 1992 – отримує почесне звання “заслужений діяч науки і техніки України”.
Відтворено меморіальний куточок професора М. Александрова, тобто частина його робочого кабінету вдома, де він працював, де писав свої наукові праці, готувався до занять зі студентами.
Він був весь у роботі, в науці і був дуже далекий від розкоші.
У цій вітрині, на фото праворуч, зберігаються його особисті речі, документи про те, що він доктор технічних наук, професор, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та Жовтневої революції за успіхи у підготовці спеціалістів для народного господарства.Тут ви бачити також його наукові праці Монографія “Безопасность человека на море” 1983 рік і довідник “Судовые устройства” 1987 рік та книги з автографами, подаровані Михайлу Миколайовичу авторами, з якими він співпрацював з різних питань.
Великою заслугою професора Александрова було й те, що він організував в інституті докторантуру та інститутську раду з захисту докторських дисертацій (затверджену в 1986 році) головою якою він був.
Михайло Миколайович дуже багато уваги приділяв зміцненню матеріальної бази інституту. В кінці 1970-х та у 1980-ті роки активні участі ректора Александрова було побудовано головний корпус інституту з п’яти блоків, студентська їдальня, житлові будинки для співробітників та інше.
З 1982 по 1990 рік в інституті щорічно проводилися легкоатлетичні пробіги студентів у міста герої Одесу, Севастополь, Керч, Новоросійськ, Київ, Брест. А сам він займався баскетболом.
Михайло Миколайович був не тільки талановитим вченим, педагогом, організатором, спортсменом, але й талановитим художником, музикантом, майстром надзвичайної творчості. Він досконало володів німецькою та англійською мовами. Серед його друзів були вчені, художники, поети, артисти. І з усіма він знаходив спільну мову.
В експозиції є художні роботи Михайло Миколайовича виконані олійними фарбами та олівцем, а також копії інших його живописних робіт, які експонувалися на обласних виставках, за що його було нагороджено почесними грамотами та вироби із коріння “Це долі людські” та “Танцюристка”, а також фото на етюдах, село Монте-Пирлівка та інші.
Михайло Миколайович дуже рано пішов з життя – 15 лютого 1993р, не витримало серце. Тому наступний розділ розповідає про вшанування його пам’яті. На Чорноморському суднобудівному заводі (ЧСЗ) у 1999 році побудовано великий рибоморозильний траулер, який названо його іменем.
На головному корпусі Національного університету кораблебудування (НУК) та будинку, в якому він жив встановлено меморіальні дошки.
Щорічно в Миколаєві проводяться змагання на Кубок обласної федерації з академічного веслування та баскетбольні турніри, присвячені пам’яті професора Александрова.
В музеї зберігаються перехідний кубок, фрагмент весла академічного човна, приз з баскетболу, запрошення на змагання та інші речі.
І останній розділ експозиції розповідає про створення та діяльність нашого морського ліцею.
В травні 1991 року за ініціативою ректора Александрова рішенням виконкому обласної ради народний депутатів від 12.05.91р. за №111 при підготовчому факультеті МКІ створено “Школу гардемаринів” з поглибленим вивченням математики, фізики, обчислювальної техніки та іноземної мови (для забезпечення вищого рівня підготовки учнів до вступу в МКІ).
В школі гардемаринів навчалися учні 9-10 класів, а випускні екзамени водночас вступними до МКІ.
В грудні 1995 року рішенням виконкому Миколаївської міської ради “школу гардемаринів” реорганізовано в міський морський ліцей при УДМТУ.
5 листопада 2001 року ліцею присвоєно ім’я професора М.Александрова, а колектив нагороджено почесною грамотою Кабінету Міністрів України за підписом прем’єр-міністра Анатолія Кириловича Кінаха.
У 2006 році ліцей став лауреатом Всеукраїнського конкурсу “100 кращих шкіл України 2006”
2 номінації “школа успіху”, в 2005 році ліцей нагороджено за успіхи у пошуково-дослідницькій роботі міським головою В.Д.Чайкою.
У вітрині знаходяться кубки за успіхи ліцеїстів: кришталевий кубок команди “Бригантина” клубу “Що? Де? Коли?”, яку вони подарували команді “Малек” на день ліцеїста у жовтні 2005 року, а також спортивні кубки: у 2002 році та за І місце з міні-футболу в спартакіаді міста у 2002 році ті за ІІ місце з різних видів спорту серед шкільних команд Центрального району Миколаєва у 2005 році.
| Реєстрація | Вхід